Критичне мислення нині один з основних ліній в сучасній українській освіті. Про те, що його розвиток є одним з наскрізних завдань навчально-виховного процесу, йдеться й у Концепції нової української школи та новому Законі «Про освіту».

З педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:

• аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел;
• бачити проблеми, ставити запитання;
• висувати гіпотези та оцінювати альтернативи;
• робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його.

Цим мисленнєвим операціям можна і необхідно навчати, а далі – вдосконалювати їх, тренувати.

Під час уроку з розвитку критичного мислення доцільно, аби вчитель надавав слово учням, а сам говорив якомога менше. Він має бути провідником, стимулювати учнів до роздумів, уважно вислуховувати їхні міркування.

Основні слова у формулюванні запитань—це ЧОМУ? ЯК? НАВІЩО?

Головне правило на таких уроках—давати дітям багато говорити!

З чого слід почати урок? На початку уроку учні мають визначити:

• що вони вже про це знають;
• що їм слід вивчити;
• які запитання постають перед нами у зв’язку з темою уроку.

Сучасний учитель повинен вдало поєднувати роботу над предметним матеріалом з розвитком критичного мислення учнів. Проте побудова такого уроку вимагає багатьох знань і вмінь від самого вчителя. Так, він має створювати атмосферу позитивної взаємодії учнів, розумітися в тому, які форми й методи навчання ефективніші на певному етапі уроку, а ще – і це принципово важливо – самому мислити критично.

Освітня платформа Prometheus «Критичне мислення», по якій я пройшла сертифіковане навчання, дала змогу впроваджувати мені цю методику на уроках української мови та літератури.

Саме за цією методикою пройшов відкритий урок у 6-му класі з української літератури. Це був урок-гра на закріплення та застосування знань, умінь та навичок з елементами методики розвитку критичного мислення учнів.

Тема уроку: В.Винниченко, Оповідання «Федько-халамидник». Добро і зло у творі. Федько—особистість.

Метою уроку було вчити дітей характеризувати героїв твору В. Винниченка

«Федько-халамидник», розвивати вміння висловлювати власні міркування щодо прочитаного, виховувати риси доброти, чуйності, мужності, відповідальності за доручену справу.

Перебіг уроку проходив у кілька етапів:

• забезпечення емоційної готовності учнів до уроку - девіз уроку,
• актуалізація опорних знань - гра «Лови помилку»,
• осмислення теми і мети уроку – гра «Чи уважний ти читач?»
• словникова робота, робота в парах – гра «Подивись і поміркуй»
• гра «Гронування», «Підготуй запитання вчителю»

На закріплення вивченого матеріалу – гра «Незакінчене речення» - робота в групах з прислів*ями про добрі діла, мужність та чуйність.

Узагальнення вивченого пройшло на порівнянні того, як жили діти колись і тепер, бо в сучасному світі права дитини є захищені законом. Діти мали змогу перечитати «Права дитини» записані в Конвенції ООН про права дитини, які були роздруковані для них на партах, і поміркувати: « Які ж права дитини порушені були, коли ми говоримо про головного героя Федька?»

На мою думку, діти на таких уроках мають змогу більше висловлюватись, не боятись, що відповідь буде невірна, бо кожна думка, кожне висловлювання має право бути почутим, діти міркують, аналізують, а головне – саме так розвивається їх мислення.